Засоби масової комунікації. Медіакультура та її візуальна складова

Будьте уважними

1. Засоби масової комунікації. Медіакультура та її візуальна складова

2. Медіа — це всі засоби масової комунікації, а також засоби масової індивідуальної комунікації й, так звані, мережеві мультимедійні засоби. Фотографія та кінематограф, радіо та телебачення, друк і копіювальна техніка, мобільний зв’язок, комп’ютер, інтернет та інше — все разом це й становить медіазасоби або засоби масової комунікації.

3. Технічні функції медіа засобів: створення інформації завдяки медіатехніці та медіатехнологіям; зберігання інформації записаної на матеріальному носії, що уможливлює її практично нескінченне відтворення; копіювання, тиражування інформації з метою поширення; передача (трансляція) інформації на значні відстані завдяки технічному забезпеченню;
медіатизація як запис, копіювання, тиражування інформації, створеної в іншій продуктивній діяльності: репродукування творів образотворчого мистецтва й музичних творів зокрема.

4. Засоби масової комунікації також виконують і певні соціальні функції: передача інформації, поширення; здійснення опосередкованої комунікації; спрямованість на маси, масову, цільову аудиторію.

5. Можливість функціонування сучасних засобів комунікації обумовлена певними об’єктивними закономірностями, а саме: 1. Засоби масової комунікації як технології та їх експлуатація є дуже дорогими об’єктами. Тому джерелами/власниками засобів масової комунікації є певні структури, організації (владні, політичні, комерційні, соціальні тощо), від яких залежить функціонування медіазасобів. Звідси випливає наступне — залежність засобів масової комунікації, які виконують замовлення, представляють інтереси певних структур, організацій, соціальних груп.

6. 2. Відповідно спрямування змісту інформаційних повідомлень, а у широкому контексті — всієї медіаінформації (медіатекстів), знову ж таки, залежить від інтересів власників/замовників ЗМК: «Хто платить, той і замовляє».

7. 3. Саме тому можна впевнено сказати, що засоби масової комунікації у своїх медіатекстах репрезентують не об’єктивне відтворення реальної дійсності, а медіаілюзію, яка відтворює світоглядні (політичні, економічні тощо) позиції певної групи/груп людей, їх маніпулятивні інтереси, у кращому випадку — «авторське бачення», як це є у мистецтві.

8. Медіатворчість медіатворчість — створення нового (чи перетворення існуючого) в сфері медіа або за допомогою медіазасобів.

9. • За змістом феномен медіатворчості охоплює чотири основні види людської діяльності: • винахідництво засобів медіа, медіатехнологій або їх модифікації – все те, що пов’язане із «залізом» та його функціонуванням; • виробництво медіапродукції; • соціальні, особистісні комунікації; • творчий процес суб’єкта медіатворчості — від процесу медіатворення та медіасприймання до розв’язання особистісних задач (самореалізації, самопрезентації, компенсації, сублімації, виконання завдання, заробляння грошей тощо), а також творчим надбанням особистісної медіакультури.

10. Характерними особливостями медіатворчості, що відрізняє її від інших видів творчості є: • а) «медіаопосередкованість» творчого процесу та репрезентації творчого продукту; • б) «технічна медіаграмотність або компетентність» медіа творців; • в) «масовість» творців, як професіоналів, так і аматорської більшості; • г) «дозвіллєвість», «гедонізм» процесу творення й процесу сприймання тощо.

11. Медіатворчість забезпечує людині: адекватну адаптацію до сучасних умов існування у світі медіареальності інформаційного суспільства; розширення комунікаційних можливостей; збагачення смислового досвіду.

12. Особистісна візуальна медіакультура — це психологічне утворення особистості у вигляді набутої системи способів споживання візуальних медіатекстів різноманітного формату.

13. Для формування високого рівня особистісної візуальної медіакультури є розвиток творчого медіасприймання й візуального зокрема. Творче сприймання медіапродукції ґрунтується, передусім, на її критичному сприйманні та мисленні. Критична рефлексія медіатекстів дозволяє людині не лише адекватно оцінити медіаінформаційний матеріал, а й створює передумови до нестандартного, нестереотипного його сприймання, що, у свою чергу, є кроком до творчого його переосмислення й, можливо, утворення нових власних смислів.

14. Візуальна медіакультура має й соціально- психологічний вимір: інформативно- комунікативний, медіатворчий й особистісний. Особистісна візуальна медіакультура — це психологічне утворення, система знань, умінь, компетенцій щодо споживання візуальної медіапродукції.